I. МЕТА

Метою цієї політики є підкреслення важливості ефективної диференціації як невід’ємної складової освітньої системи Міннетонки, а також забезпечення узгодженості навчальної програми, навчального процесу, оцінювання та професійного розвитку з метою створення позитивного та стимулюючого навчального середовища, в якому учні відчувають повагу, турботу та заохочення до освоєння складних навчальних завдань.

II. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПОЛІТИКИ

Шкільна рада визнає, що ефективні класи — це ті, в яких учні досягають успіхів і розвиваються завдяки тому, що займаються змістовним та цікавим навчанням. Це відбувається, коли:

• Якісна навчальна програма зосереджується на основних навичках, знаннях та розумінні,
• Вчителі приймають обґрунтовані педагогічні рішення на основі постійного аналізу індивідуальних особливостей учнів щодо їхньої готовності до навчання, інтересів та особливостей навчального процесу.
• Вчителі планують диференційовані навчальні заняття з урахуванням потреб кожного учня,
• Учні працюють у різних гнучких формах навчання (індивідуально, у невеликих групах, усім класом), а також
• У класі панує атмосфера, що сприяє високій якості навчання, любові до знань, критичному мисленню, співпраці, пізнанню та повазі до інших.

Шкільна рада також визнає, що серед учнів існують різні рівні готовності, потреб, бажань та інтересів. Тому вчителі повинні адаптувати навчальний процес до потреб кожного окремого учня, щоб стимулювати та підтримувати всіх учнів у прагненні досягти найвищих рівнів академічних та особистих успіхів. Шкільний округ прагне допомагати учням відкривати для себе навчальні можливості, що вимагають глибших знань та більшої складності. Диференційоване навчання має бути наріжним каменем активної навчальної діяльності в класі, де учні досягають найвищих очікувань щодо результатів та досягнень завдяки реалізації своїх індивідуальних цілей та унікальних талантів.

Навчання учнів у шкільному окрузі ґрунтується на ефективній реалізації взаємопов’язаних складових: навчальної програми, навчального процесу, оцінювання та підвищення кваліфікації. Успішна реалізація цих систем забезпечує рівність можливостей, високу якість навчальної програми та навчальних ресурсів, постійне оцінювання з урахуванням індивідуальних потреб учнів, а також позитивну атмосферу в класі, орієнтовану на досягнення учнів. Питання диференціації враховується в кожній із цих основних складових системи.

III. ВИЗНАЧЕННЯ

Навчальна програма: письмовий план, що включає стандарти, контрольні показники, ключові питання, план оцінювання, навчальні ресурси та стратегії, а також розподіл часу з урахуванням пріоритетів та темпу викладання навчального матеріалу.

Навчання: процес, керований вчителем, який перетворює ретельно сплановану навчальну програму на результати навчання учнів. Навчання — це орієнтоване на стандарти викладання, метою якого є забезпечення змістовного навчального досвіду, що дає змогу всім учням засвоїти навчальний матеріал та досягти особистих цілей.

Оцінювання: різноманітні методи, що використовуються для збору інформації про рівень засвоєння учнем навчальних стандартів.

Оцінювання: процес формування суджень щодо рівня розуміння або успішності учнів.

Стандарт: формулювання того, що учень зможе знати, розуміти та робити.

Критерій оцінювання: чіткий і конкретний опис знань або навичок, які учень повинен засвоїти до певного етапу навчання.

Основні навчальні матеріали: ресурси, рекомендовані в рамках процедури, встановленої округом, затверджені шкільною радою та використовувані вчителями для викладання обов’язкового загального навчального матеріалу, необхідного учням для досягнення запланованих навчальних результатів.

Додаткові матеріали: ресурси, визначені вчителями та директорами шкіл під наглядом начальника відділу освіти або призначеної ним особи, які доповнюють основні навчальні матеріали та задовольняють різноманітні потреби учнів, необхідні для досягнення поставлених цілей у навчанні.

Диференціація: процес, який використовують вчителі для планування навчальних занять, що цілеспрямовано враховують індивідуальні особливості учнів. Учні матимуть можливість працювати відповідно до свого рівня підготовки (оціненого рівня навичок і знань), у звичних та різноманітних формах і стилях навчання, а також реалізовувати свої інтереси для досягнення цілей навчальної програми.

Вчителі можуть диференціювати те, що вивчають учні (зміст), те, як вони осмислюють вивчене (процес), та/або те, як вони демонструють свої знання (результат).

IV. СФЕРИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Шкільна рада, виконуючи свої управлінські функції, несе відповідальність за навчальну програму та розподіляє обов’язки наступним чином:

1. Начальник управління, через своїх уповноважених, несе відповідальність за розробку, впровадження та оцінку диференційованого навчання у всіх класах Міннетонки.
    
2. Директори шкіл несуть відповідальність за забезпечення впровадження районної моделі диференціації в кожному класі.
    
3. Вчителі під керівництвом директорів шкіл несуть відповідальність за забезпечення ефективного диференційованого навчання учнів.

V. ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК

Для підвищення здатності вчителів проводити високоякісне диференційоване навчання необхідна комплексна, узгоджена та стабільна програма підвищення кваліфікації. Заходи з підвищення кваліфікації повинні бути невід’ємною частиною загальних цілей щодо вдосконалення освіти на рівні школи та району. Підвищення кваліфікації має починатися з акценту на задоволенні навчальних потреб учнів і повинно чітко визначати модель диференціації та конкретні стратегії її впровадження. Ефективний професійний розвиток повинен базуватися на школі, бути спільним та диференційованим у своїй реалізації. Районні та шкільні плани професійного розвитку щодо диференціації повинні включати науково обґрунтовані навчальні компоненти, що охоплюють теорію, демонстрацію, керовану практику, зворотний зв'язок та наставництво.

VI. СИСТЕМНЕ ВПРОВАДЖЕННЯ

Диференціація за своєю суттю передбачає наявність міцної базової навчальної програми, спрямованої на те, щоб усі учні досягли стандартів академічного навчання. Планування навчального процесу вимагає стратегій та інструментів для попередньої оцінки, а також різноманітних форм поточного оцінювання. Планування навчального процесу має включати стратегії гнучкого проведення навчальних занять у поважній та дружній атмосфері в класі. Системний підхід до реалізації цих компонентів вимагає:

1. Чітке та виразне бачення того, як виглядає диференціація для всіх учнів.
    
2. Загальна концептуальна основа для формування визначень та поєднання попередніх знань і досвіду з новою термінологією диференціації.
    
3. Комунікація, спрямована на формування взаєморозуміння та підтримки серед усіх зацікавлених сторін, зокрема батьків, працівників та учнів.
    
4. Вивчення та обмін інформацією з метою поєднання досліджень у сфері диференціації з передовим досвідом у всіх навчальних дисциплінах та на всіх рівнях навчання.
    
5. Ув’язування з ініціативами округу та підтримка в рамках диференціації навчання.
    
6. Необхідно скоординувати плани керівництва та фінансові ресурси для забезпечення диференціації.
    
7. План довгострокового впровадження та оцінки.